Уже п’ять років на базі Центру надання соцільних послуг у Глухівській громаді працює мобільна бригада соціально-психологічної допомоги для людей, які постраждали від домашнього насильства. Також діє спеціалізована служба первинного соціально-психологічного консультування. Що про свою роботу та виклики розповідають фахівці, що змінилося під час повномасштабної війни та як отримати допомогу тим, хто її потребує, читайте далі.
Як працює служба допомоги
Одна з працівниць мобільної бригади – Тетяна Разіна. Вона розповідає, у соціальній сфері вже давно – прийшла сюди ще в 2007 році. Роками фахівчиня допомагала родинам, які опинилися в складних життєвих обставинах. Однією з категорій були й ті сім’ї, де фіксували факти домашнього насильства. Коли в 2021 році пані Тетяні запропонували долучитися до мобільної бригади, яка працюватиме безпосередньо з проблемою домашнього насильства, вона погодилася.
До складу команди зараз входять фахівчині з соціальної роботи, практична психологиня, представниці служби у справах дітей та поліції. Саме вони виїжджають на виклики, коли надходять повідомлення про домашнє насильство.
Після повідомлення про насильство спеціалісти оцінюють ситуацію на місці та визначають, якої саме допомоги потребує людина – психологічної, соціальної, юридичної чи медичної.
«Основна мета мобільної бригади – надати психологічну і соціальну допомогу. Ми консультуємо людину, підказуємо, куди звернутися далі, щоб вона не залишалася сам на сам зі своєю проблемою», – пояснює Тетяна Разіна.
Ще одна Тетяна в команді – Тетяна Гавриленко. Раніше вона працювала вчителькою. Зараз стала фахівчинею із соціальної роботи. Додає, люди часто не усвідомлюють, що є постраждалими. Багато хто вважає насильством лише зґвалтування чи тяжкі побої.
«Приходиш, наприклад, до жінки, а вона вся у синцях. Видно, що її били не раз. А вона каже: “Яке насильство? Мене ж не ґвалтували”», – ділиться пані Тетяна.
Фахівчині пояснюють, люди часто не розуміють, що домашнє насильство буває не лише фізичним, а й психологічним, економічним та сексуальним. До нього належать постійні крики, приниження, контроль грошей, вигнання з дому чи погрози. І стосується воно не лише жінок. Страждають і чоловіки, люди старшого віку, діти, брати та сестри.
«Люди думають, що домашнє насильство можливе між чоловіком і жінкою. Але воно також може бути між матір’ю і донькою,, братом і сестрою, співмешканцями, свекрухою й невісткою. Якщо люди живуть разом і між ними є насильство, то це теж домашнє насильство», – пояснює фахівчиня.
«Люди соромляться звертатися по допомогу»
З початку 2026 року служба зареєструвала понад 30 фактів звернення щодо домашнього насильства. За рік їхня кількість може сягати до 170, як-от у 2024-му. Більшість надходили через поліцію або соціальні служби. Самостійно люди приходять рідко, каже Тетяна Гавриленко.
«Наше суспільство ще не готове звертатися по допомогу. Люди соромляться. Вони так живуть вже багато років. Кажуть: “Так мама жила, маму били і вижила, бабусю бив дід і нічого”. А ще зупиняють себе, бо “а що інші скажуть?”. Жінки, наприклад, часто думають: я сама виходила заміж, значить сама винна. Працюємо з такими випадками, пояснюємо, що це не провина постраждалої особи. Дуже важко переконати людину, що це не її провина», – розповідає пані Тетяна.
Ще складніше, додадіє фахівчиня, у випадках, коли потерпілим від домашнього насильства стають чоловіки. У службі кажуть, такі факти є, однак чоловіки майже ніколи не звертаються за допомогою самостійно: «Коли приходимо додому, часто чуємо: “У нас усе добре, ми помирилися”. Чоловіки дуже неохоче говорять про таке».
Попри це, фахівчині все рівно пропонують усім постраждалим подальшу підтримку. У більшості випадків вона обмежується одноразовою консультацію, але є постраждалі, які погоджуються на тривалі сеанси. Тоді їх оформлюють через базу та працюють систематично.
За словами пані Тетяни, багатьом людям потрібна не лише консультація, а й можливість просто виговоритися. Під час розмов люди плачуть, вперше відкрито говорять про пережите, а вже потім погоджуються на роботу з психологом.
«Як правило, оформлюємо на рік, але можуть бути інші обставини, можуть менше, більше, в залежності від того, які запити в людей, чого вони потребують. Бувають випадки повторного насильства. Тоді проводимо повторні бесіди, знову запрошуємо до себе, знову пояснюємо».
Роботи додає і війна. За словами фахівчинь, дедалі частіше допомоги потребують родини військовослужбовців.
«Дуже багато родин військових. Коли вони повертаються з війни, тоді починаються певні труднощі. Працювати потрібно і з самими військовими, і з їхніми дружинами», – розповідає Тетяна Гавриленко.
У Центрі надання соціальних послуг діє окремий напрямок підтримки ветеранів та їхніх сімей. У громаді працюють п’ятеро фахівців із супроводу ветеранів, які допомагають військовим адаптуватися до цивільного життя та отримати необхідні послуги.
За словами Тетяни Гавриленко, до центру звертаються як самі військовослужбовці, так і члени їхніх родин. Для них проводять психологічні консультації, заняття з арттерапії та інші заходи в Центрі життєстійкості – ще один напрямок допомоги людям.
Фахівці відзначають, що нерідко причиною сімейного насильства стають наслідки пережитого на війні. Після повернення додому людина може зіткнутися з труднощами адаптації до цивільного життя, а це впливає на стосунки в родині.
«Рідні часто кажуть: до війни він був зовсім іншим. Війна змінює людину. Психіка зазнає серйозних випробувань, і це не може не позначатися на поведінці», – говорить пані Тетяна.
Схожі спостереження має і Тетяна Разіна. За її словами, останніми роками кількість звернень щодо домашнього насильства зросла не лише через загальний рівень стресу в суспільстві, а й через психологічне навантаження, яке переживають військові та їхні родини.
Попри складність роботи, фахівчині кажуть: найбільше запам’ятовуються історії, коли людині все ж вдалося вирватися з кола насильства.
«Є жінка, яка розірвала токсичні стосунки. Зараз вона ходить до нас на арттерапію, щаслива, знайшла нове кохання. Такі випадки дуже надихають».
У службі наголошують: звертатися по допомогу не соромно: «У нас безкоштовні консультації, психолог, арттерапія. Будь-хто може прийти. Іноді людям просто треба, щоб їх вислухали».
Тетяна Гавриленко розповідає, вона консультує постраждалих і під час зустрічей наживо, і телефоном. Останнє особливо актуальне в умовах роботи на прикордонні. Зараз доїхати у частину сіл громади – ризиковано через небезпеку ворожих атак. Однак, люди в селах лишаються жити і проблеми мають ті ж, що і до бойових дій. Коли постраждалі потребуть Тетяниної підтримки, то вона з ними на зв’язку онлайн.
Також пані Тетяна може перенаправляти постраждалих від домашнього насильства до психологині Центру надання соціальних послуг: «Вона має свої способи говорити з людьми та методи допомоги їм. Інформація, яку між собою обговорюють психолог та людина, яка звертається, конфіденційна та не розголошується».
Особливо важливою робота психолога є у випадках, коли від домашнього насильства страждають діти, або вони є очевидцями насильства.
«Тоді ми обов'язково запрошуємо їх до нас на діагностування актуального психоемоційного стану дитини. Бо вважається, що дитина, навіть якщо її не били, на неї не кричали, а просто відбувається насильство на її очах, вона автоматично постраждала від домашнього насильства», – каже пані Тетяна.
Директорка Центру надання соціальних послуг Тамара Ярина додає, що після діагностування, якщо психолог фіксує погіршення психоемоційного стану дитини, то її батькам пропонують привести дитину далі на консультування. Якщо батьки відмовляються, то їм дають поради – мінімум, який можливий у цьому випадку.
Місце, де можна просто побути собою
У Центрі надання соціальних послуг працює Центр життєстійкості, де проводять безкоштовні заняття з арттерапії для жителів громади. Відвідують їх також люди, які постраждали від домашнього насильства. Для багатьох це стає першим кроком до спілкування та відновлення. Вони малюють, ліплять, створюють аплікації, розфарбовують мандали, обговорюють емоції та переживання.
«Це можливість просто виговоритися і побути в безпечному середовищі», – каже Тетяна Гавриленко, яка проводить такі заняття.
Під час занять учасники й учасниці не лише займаються творчістю, а й дізнаються більше про свої права, можливості отримання допомоги та способи подолання складних життєвих ситуацій. Утім, головний акцент залишається саме на арттерапії.
«Стараюся не перевантажувати людей інформацією. Більше малюємо, розфарбовуємо мандали, займаємося творчістю. Це допомагає розслабитися і трохи відволіктися», — говорить Тетяна Гавриленко.
Тамара Ярина зазначає, що багатьом спочатку складно наважитися прийти на такі зустрічі: «Ми запрошуємо їх просто відволіктися. На першому занятті вони зазвичай мовчазні, нікого не знають, тримаються осторонь. Але потім поступово розкриваються, починають говорити, ділитися своїми думками».
Особливо важливими такі групи стають для людей, які пережили домашнє насильство. Здебільшого йдеться про жіночі групи. У безпечному колі вони бачать, що не залишилися зі своїми проблемами наодинці.
«У них є щось спільне. Вони слухають історії одна одної, дізнаються, як інші виходили зі складних ситуацій. Іноді навіть одна фраза від іншої жінки може стати поштовхом до змін», – каже пані Тамара.
За словами фахівчинь, не кожна людина готова одразу прийти на особисту консультацію до психолога. Натомість творчі групові заняття часто сприймаються легше.
Не лише допомога постраждалим: у громаді працюють і з кривдниками
Фахівці наголошують: для подолання проблеми домашнього насильства важливо працювати не лише з постраждалими, а й із людьми, які вчиняють насильство. У Глухівській громаді діє програма для кривдників, на яку людей направляє суд. Такі заняття проводять спеціально підготовлені фахівці, розповідає Тетяна Разіна. Раніше у громаді вже був підготовлений фахівець, який проводив таку роботу. Наразі ж у Центрі надання соціальних послуг очікують навчання нового спеціаліста, який зможе продовжити реалізацію програми. За її словами, зміни не відбуваються миттєво, однак позитивні результати така робота все ж дає.
Один із випадків, який найбільше запам’ятався фахівчині, стосувався подружжя, де чоловік проходив програму для кривдників. Згодом до занять почала долучатися і його дружина.
«Було помітно, як змінювалися їхні стосунки. Знизився рівень агресії, тривожності, напруги. Чоловік навіть почав дарувати дружині квіти. Було видно, що атмосфера в сім’ї стала кращою», – згадує пані Тетяна.
Куди звертатися по допомогу
Фахівці наголошують: домашнє насильство не можна замовчувати. Чим раніше людина звернеться по допомогу, тим більше шансів зупинити насильство та уникнути його повторення.
Звернутися по допомогу спеціалістів можна, прийшовши особисто в Центр надання соціальних послуг, що працює в Глухові за адресою: вулиця Шевченка, 16А.
Фахівці працюють із понеділка по четвер із 8:00 ранку до 17:00, а у п’ятницю – з 8:00 до 16:00.
Також можна зетелефонувати мобільній бригаді: 0971862392 або за номером (05444) 2-63-44.
Маруся Капустіна, Владислав Степирєв, Глухів.City
Матеріал створено у співпраці з Волинським прес-клубом.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
