До 210-ї річниці від дня народження видатного єврейського письменника, публіциста та педагога Лазара Давидовича Цвейфеля (1815 – 1888).
Активно почали згадувати про єврейського письменника Елієзер-Цві сина Давида Кац Цвейфеля у травні 2022 року, коли росіяни внаслідок ракетного удару ледве не знищили єврейський цвинтар у Глухові. Тоді постраждала одна з найвідоміших на кладовищі надгробок Лазара Цвейфеля.
Він народився 27 (15) квітня 1815 року в білоруському Могильові (на Дніпрі, як уточнює «Єврейська енциклопедія» відомих Фрідріха Брокгауза та Іллі Ефрона. Хоча відомий український краєзнавець Яким Кривко, в публікації 1968 року зазначав, що Цвейфель народився в Могильові-Подільському. До речі, збереглася світлина, де Яким Олександрович читає текст на мацеві Цвейфеля.
Рід Цвейфелів належав до любавицьких хасидів, а батько Давид працював меламедом (учителем у хедері). Завдяки цьому маленький Лазар отримав ґрунтовну домашню освіту і славився знанням рабиністичної та хасидської літератури. Батьки одружили Цвейфеля в юному віці, але його сімейне життя не склалося, і молодість він провів, поневіряючись й заробляючи проповідями та викладанням. З 1853 року Елиезер-Цві син Давида Кац Цвейфель працював багато років викладачем Талмуду в рабинському училищі в Житомирі, де мав схвальні відгуки вихованців.
З початком педагогічної діяльності розпочинається й літературна діяльність Лазара Цвейфеля. У 1858 році у Вільному вийшла перша збірка віршів і статей «Міним ве-угав» («Струни і орга́н»). Його творчість відрізнялася різноманітністю жанрів – Цвейфель писав вірші та оповідання, публіцистику й проповіді, а також праці з історії та літературно-критичні статті. Писав літератор, головним чином, івритом та, дещо менше, їдишем. 1867 року побачила світ друга збірка оповідань і віршів «Тушія» («Мудрість»). Для поширення ідей помірного просвітництва Цвейфель у цей час звернувся до творчості на їдиш. Так у 1860-х рр. з’явилися його трактати «Мусар хаскел» («Моральна настанова») і «Тохахат хаім» («Життєвий осуд»). У 1886 році було опубліковане оповідання «Дер гликлихер мафтир» («Щасливий мафтир»).
Твори Лазара Цвейфеля стають доволі популярними. До рівня слави письменник піднявся після написання івритом чотиритомної історичної праці з історії хасидизму «Шалом ал Ісраель» («Світ Ізраїлю»), яка публікувалася протягом 1868–1873 років у Житомирі та Вільно. Для цього автор опрацював великий документальний матеріал, увівши вперше до наукового обігу факти релігійної боротьби в єврейському середовищі XVIIІ ст. Пізніше вона була високо оцінена єврейськими істориками.
Письменник опублікував велику сатиричну поему «Малий світ» у часописі «Єврейська народна бібліотека», який редагував видатний єврейський письменник Шолом Алейхем.
1873 року Житомирське рабинське училище було реорганізоване на єврейський учительський інститут. 58-річного Лазара Цвейфеля звільнили, тому він активно шукав роботу вчителя. Для цього, приїхав до повітового Глухова, де на той час проживала його донька (її ім’я, на жаль, невідоме). До речі, син Касьян Лазарович Цвейфель був відомим лікарем у Радомишлі на Житомирщині, де був завідувачем єврейської лікарні, лікарем міської та викладачем двокласного єврейського училища.
Вона була одружена із Ароном Хаїмовичем Глейзерем - глухівським громадським рабином (з 1872 року). До того він навчався у Житомирському рабинському училищі в свого майбутнього тестя. Невідомо чому він опинився в Глухові, однак у 1867 році він заснував тут цегельний завод, а ще через деякий час – відкрив на центральній Київській (біля старої будівлі жіночої прогімназії за Троїцьким собором) перший в місті книжковий і паперовий магазин, де торгувала донька Лазара Давидовича.
Сам він, намагаючись надалі займатись улюбленою справою – вчити дітей, намагається в 1874 році з партнерами відкрити приватний єврейський пансіон для хлопчиків. Однак, спроби це зробити, як з купцем Саулом Гурвичем (більш відомим під іменемем Шай Іш-Гурвич, як єврейський публіцист, письменник, перекладач і літературний критик), так із зятем Глейзером, зробити це не вдалося.
Від так, Елиезер-Цві син Давида Кац Цвейфель, проживаючи разом із зятем, донькою та їхніми дітьми, зосередився на літературній діяльності. В Глухові він написав популярні історично-філософські трактати «Хешбоно шел олам» («Вищий рахунок», 1878), «Нецах Ісраель» («Вічність Ізраїлю», 1884) та визначний твір «Санегор» («Захисник», 1885).
Помер Лазар Цвейфель 9 адара 5648 року від створення світу, точніше 5 березня (21 лютого) 1888 року від Різдва Христового на 73-му році життя.
Народженого наступного 1889 року в родині Глейзера хлопчика назвали на честь діда – Лазарем, а вже 1890 року, ця сім’я назавжди покинула Глухів, переїхавши до Полтави, де глава сімейства був обраний рабином і отримав посаду вченого єврея при полтавському губернаторові.
На мацеві була написана епітафія: «Велика священна людина з серцем зосередженим / Його вуста несли знання і мудрість / хасид /Піднімає промінь віри син / Еліезер Цві син / Давид Кац Цвейфель / Народився 5 нісану 5575 і помер 9 адара 5648. Ця епітафія (випуклий орнамент) доповнена цікавим декором з образами левів, руками та квітами.
На цій мацеві з традиційного пісковими із семи чоловічих на Глухівському єврейському цвинтарі зображені руки. Однак, як і на надгробку Нехамоя - сина Шмуеля а-Коена (тобто лише на двох) зображені пальці рук розведені попарно. Це свідчить про релігійно-кастову приналежність даних покійників до коенів (כהן). Через це у прізвищі вживається слово Аарон, як нащадків роду першого єврейського первосвященика Аарона. Крім того слово Кац (כ"צ) у прізвищі етимологічно також пов’язане з коенами та означає коен цедек або «праведний священик».
Андрій Гриценко, доктор педагогічних наук, доцент, директор навчально-наукового інституту філології та історії Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка, член Національної спілки краєзнавців України
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
