Початок 20 століття для Глухова став справжнім часом оновлення. Місто, що колись було козацькою столицею, поступово перетворювалося на сучасний, живий центр із кам’яними будинками, освітленими вулицями та культурним різноманіттям.
Символ вдячності – пам’ятник Терещенку
23 серпня 1909 року в самому серці Глухова відбулося урочисте відкриття пам’ятника почесному громадянину міста – Миколі Артемовичу Терещенку. Скульптор Андрєєв створив справжній шедевр, і глухівчани довго вважали цей монумент окрасою міста.
Відкриття пам’ятника Н.А.Терещенкe
Та історія пам’ятника виявилася короткою. У 1919-му, після зміни влади, його демонтували. Залишився лише постамент – мовчазний свідок змін епох. На ньому згодом з’являлись нові символи часу: спершу революційна композиція. потім – скульптура жінки-матері з сином-суворовцем (1957), а у 1991 році – велична постать Матері-Батьківщини, частина сучасного меморіального комплексу.
Перші кроки до водогону
Ще в 1894 році Глухів отримав перший артезіанський колодязь – його пробурили при банях Фішкіна. А вже через шістнадцять років Терещенки – Олександр Миколайович і його син Михайло – подарували місту 100 тисяч карбованців на будівництво водогону.
Проте тодішній міський голова Снєжко вважав водопровід «зайвою розкішшю». І лише у 1925 році місто таки розпочало будівництво системи водопостачання. До того часу мешканці брали воду відрами з двох міських свердловин – біля управи та з будівлі, яку всі знали як «Теремок».
Теремок
Коли вулиці засвітились
На початку століття глухівські вулиці ще освітлювали гасові ліхтарі. Але у 1910 році земство розробило проєкт електричного освітлення.
І вже через два роки на вулиці Терещенківській запрацювала електростанція інженера Маєвського.
Архівне фото сучасної вулиці Київськох, на узбіччі стовпи лінії електропередачі
Електрика відкрила нову епоху – у тому ж 1912-му в місті з’явився електротеатр “Вій”, розташований навпроти міського саду (теперішнього стадіону). У Глухові навіть планували пустити трамвай, але не склалося.
Вулиці, школи, магазини
До 1912 року головні вулиці вже були вимощені бруківкою, а на Терещенківській планували звести залізобетонний міст – інновацію для того часу.
Місто забудовувалося швидко: поруч із адміністративними спорудами з’являлися сквери, парки, нові училища й магазини.
Коштом міського бюджету побудували Веригинське училище (1905–1906) – тоді просто «чотирикласне», а сьогодні це ЗОШ №4.
Веригинське училище, нині ЗОШ № 4
Будинок підприємця Бештака (на розі теперішніх вул. Шевченка і Київської) у 1908 році став осередком міського життя – тут працювали чотири крамниці та навіть сінематограф на другому поверсі!
Будинок Бештака
У 1910 році міський голова Снєжко збудував власний розкішний дім – нині це приміщення Центру позашкільної освіти.
Будинок Снєжка
Архітектура, що формувала обличчя міста
Глухів початку 20 століття – це симбіоз історії й модерну. На нинішній Стометрівці привертає увагу приміщення сучасного педколеджу – з'єднані в єдиний корпус колишні повітова управа та міська дума, побудовані на місці другої Малоросійської колегії.
У 1912-1913 роках завершили будівництво, розпочате наприкінці 19 століття, приміщення повітового земства. Його стиль поєднує неокласицизм і модерн. Головний вхід знаходиться з боку площі Рудченка.
До будинку повітового земства в 1914-1915 роках прибудували приміщення міської думи в стилі необароко, яке прикрашає герб міста. Його стиль є унікальним для Лівобережжя і зустрічається тільки в Галичині та Буковині.
Фінансувалось будівництво цих споруд коштом кредиту, взятого в міському банку, а також позичок заможних глухівчан. Планувалось погасити кредит та борги шляхом передачі в оренду квартир і магазинів. Тому великі вікна першого поверху з богемського скла призначались для вітрин крамниць. Ззовні стіни були потиньковані світло-сірим розчином з додаванням крупнистого піску. Внаслідок цього в сонячний день вони вигравали мільярдами іскринок.
З 1918 року тут розміщувались різні організації, і споруду називали Будинком рад. У 1932 році тут розмістився переведений з Чернігова сільськогосподарський інститут, при якому працював робітничий факультет. Він знаходився у приміщенні, яке нині займає магазин «Стиль». Під час окупації німці розмістили там продовольчий склад.
Наприкінці серпня 1943 року вони не встигли його евакуювати й підпалили. Пожежа пошкодила і будівлю міської думи. Крім того, стіни посікло уламками снарядів під час бомбардування.
Після звільнення міста споруду передали технікуму механізації, там розмістилась їхня школа. Згодом вона стала самостійним закладом освіти – професійно-технічним училищем, а нині – педагогічним коледжем.
Під час ремонту приміщення, щоб замазати вибоїни, на всі стіни нанесли побілку і це змінило їх вигляд. Розбите богемське скло вітрин замінити можливості не було. Тому вікна звужували, частково закладаючи цеглою. І залишилось тільки два вікна в приміщенні повітового земства з боку «стометрівки», правда, зі стулками рам.
Так виглядало приміщення земства після ремонту: збережені розміри двох вікон з боку «стометрівки»
Телефон, який змінив усе
У 1908–1913 роках Глухів прокладав телефонну мережу. Для телефонної станції надбудували третій поверх на будинку земства, з північного боку якого з’явився напис «Телефонна станція», а з південного – «Бібліотека». Кажуть, у сонячний день відбитки цих написів і досі можна побачити на стінах.
Садиби, що не збереглися
На жаль, до наших днів не дожили розкішні маєтки місцевих родин – Кочубеїв, Малченків, Андрієвських у Глухові, Марковичів у Сварковому, Дорошенків у Баничах, Бека в Заруцькому.
Від маєтку Скоропадських у Полошках залишився лише парк із рідкісними деревами – старим кедром і кількома екзотичними породами, що нагадують про колишню велич.
Будинок Скоропадських в Полошках
У будинку Кочубеїв, а за іншими даними земського лікаря Дорошенка, сьогодні знаходиться Музей археології Національного заповідника «Глухів».
Офіс НЗ «Глухів» та музей археології
Європейський вигляд Глухова
На початку XX століття Глухів справляв враження цивілізованого міста. У 1907 році тут проживало близько 18 тисяч жителів.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
