У новорічний ранок 1 (14) січня 1918 року Глухів пережив одну з найтрагічніших сторінок своєї історії. Після захоплення міста більшовицькими загонами розпочався кривавий терор. Однією з його перших жертв став міський голова Володимир Аммосов – відомий громадський діяч, земський керівник, благодійник і людина, яка багато років присвятила розвитку Глухівщини. Його вбили просто на порозі власного будинку.
22 червня виповнилося 155 років від дня народження Володимира Аммосова – людини, чий внесок у життя Глухова залишив помітний слід в історії міста та краю.
Нащадок знаного роду
Володимир Михайлович Аммосов народився 22 (10) червня 1871 року в селі Кучерівка Глухівського повіту Чернігівської губернії (нині — територія Есманської громади Шосткинського району). Він походив із давнього дворянського роду, а по материнській лінії був споріднений із відомою родиною Терещенків. Його матір, Катерина Семенівна, була онукою Артемія Терещенка — засновника знаменитої династії підприємців, меценатів і благодійників.
Коли Володимир ще був дитиною, помер його батько. Опіку над хлопчиком та його братом Михайлом взяв на себе Нікола Терещенко — рідний брат матері, відомий цукрозаводчик, громадський діяч і благодійник. Саме в родинному колі, де поєднувалися підприємницький хист, суспільна відповідальність і традиції меценатства, формувався світогляд майбутнього громадського діяча.
Освіту Аммосов здобував у Києві. Він навчався у Другій київській гімназії, згодом закінчив престижну Колегію Павла Ґалаґана, а потім — юридичний факультет Університету Святого Володимира. Отримані знання та виховання стали міцним підґрунтям для його подальшої громадської й земської діяльності.
Герб Аммосових
Людина, яка працювала для Глухова
Громадській діяльності Володимир Аммосов присвятив майже все своє доросле життя. Ще у 17-річному віці він зробив пожертву на утримання училища в рідній Кучерівці, продемонструвавши небайдужість до освіти та потреб громади.
Упродовж наступних десятиліть Аммосов обіймав низку відповідальних посад: був гласним земських зборів, почесним мировим суддею, опікуном земської лікарні, членом училищної ради, а в 1901–1908 роках очолював Глухівську повітову земську управу.
Особливу увагу він приділяв розвитку освіти, охорони здоров’я та культурного життя повіту. Володимир Михайлович керував Глухівською публічною бібліотекою, входив до попечительських рад багатьох навчальних закладів краю, підтримував народні училища та церковнопарафіяльні школи.
Серед його добрих справ — підтримка майбутнього всесвітньо відомого художника-графіка Григорія Нарбута. Саме Аммосов придбав перший рукописний примірник книги юного митця «Війна грибів», підтримавши талановитого випускника Глухівської чоловічої гімназії. Цей жест став одним із перших проявів визнання творчого обдарування Нарбута.
Не менш важливою була й його турбота про збереження історичної спадщини. Для першого глухівського музею, створеного на початку ХХ століття, Аммосов передав власну колекцію старовинних монет та історичних реліквій, сприяючи формуванню музейного зібрання і збереженню пам’яті про минуле краю.
Родинне життя та керівництво містом
Дружиною Володимира Аммосова була дворянка Курської губернії Олена Миколаївна Шечкова. У подружжя народилося троє дітей: Наталія (1896 року народження), Олексій (1898) та Єлизавета (1900).
Володимир та дружина Олена Аммосови Початок ХХ ст.
Однак сімейне щастя виявилося недовгим. У 1903 році Олена Аммосова померла від віспи під час лікування в німецькому курортному містечку Бад-Гоннеф. Її поховали у родинному склепі-піраміді Шечкових у селі Воргол на Сумщині — унікальній пам’ятці, яка й сьогодні нагадує про одну з відомих родин краю.
Залишки склепу-піраміди у Ворголі
Після смерті дружини Володимир Михайлович сам виховував трьох дітей. Сучасники згадували його як освічену, врівноважену та відповідальну людину, яка вміла поєднувати громадську службу з турботою про родину.
З початком Першої світової війни Аммосов опинився в центрі суспільно-політичного життя Глухова. У 1914 році його обрали міським головою, а влітку 1917-го він очолив повітову управу. На ці посади він прийшов у надзвичайно складний час, коли імперія стрімко втрачала контроль над країною, а суспільство переживало глибокі політичні потрясіння.
Під час Української революції місцева влада Глухова підтримала Українську Народну Республіку. В умовах наступу більшовицьких сил з росії Володимир Аммосов намагався зберегти порядок у місті та не допустити захоплення влади радикальними силами.
Одним із найрезонансніших рішень стало придушення діяльності місцевого військово-революційного комітету більшовиків. 17 грудня 1917 року за розпорядженням Аммосова ревком було ліквідовано, а частину його членів заарештовано й відправлено до Києва. Тоді це рішення дозволило тимчасово втримати ситуацію під контролем, однак водночас фактично визначило подальшу долю самого міського голови. Коли менш ніж за місяць більшовицькі загони захопили Глухів, Аммосов став однією з перших цілей для розправи.
Трагічний новорічний ранок 1918 року
У ніч на 1 січня 1918 року, коли мешканці Глухова святкували Новий рік, місто захопили більшовицькі загони, що наступали зі сходу. Встановивши контроль над повітовим центром, нова влада майже одразу розпочала розправи над представниками місцевого самоврядування, прихильниками Української Народної Республіки та відомими громадськими діячами.
Однією з перших жертв став міський голова Володимир Аммосов.
Близько шостої години ранку 1 січня до будинку родини Аммосових увірвалася озброєна група більшовиків. У рапорті начальника Глухівської в'язниці Чернігівському губернському тюремному інспектору цих людей прямо названо «бандою більшовиків, озброєних гвинтівками та револьверами». Очолював загін матрос Василь Циганок — уродженець села Студенок.
За свідченнями очевидців, Циганок особисто звернувся до міського голови із словами: «Ти думав мене заарештувати колись, то ось я за це прийшов знищити тебе».
Міський голова не чинив жодного спротиву. Спокійно одягнувшись, Володимир Аммосов вийшов із будинку разом із озброєними людьми. Коли вони наблизилися до хвіртки садиби, сталося те, чого ніхто не очікував. Василь Циганок раптово вихопив револьвер і вистрілив у беззбройного міського голову.
Садибний будинок міського голови Амосова в дворі якого вбили
Постріл пролунав просто біля його власного будинку. За свідченнями очевидців та матеріалами слідства, зібраними правоохоронними органами, подальші події розгорталися стрімко і жорстоко: «…В.М. не говорив ні слова, негайно одягнув кожух і пішов за Циганком, йшли вони так: попереду Циганка, за ним В.М., а потім йшли 5 більшовиків. Вийшли всі вони з квартири у двір і попрямували до хвіртки, що виходила надвір. Кроків п'ять недоходячи до хвіртки Циганок миттєво повернувся обличчям до В.М., підняв револьвер, скомандував собі "раз" і після цього зробив постріл, після якого В.М. впав то три інші більшовики також зробили в нього по одному пострілу з гвинтівок. Смерть В.М. настала миттєво. Усю цю подію, як передають очевидці, колишні службовці В.М., сталося дуже за короткий час, а саме не більше як за 10-15 хвилин».
Розправа над Володимиром Аммосовим стала лише початком хвилі насильства, яка накрила Глухів після захоплення міста більшовиками.
Того ж дня загинули його брат Михайло Аммосов, зять Брусилов та ще кілька відомих представників місцевої громади. Жертвами стали люди, які належали до міської та повітової еліти, брали участь у громадському житті, працювали в органах самоврядування або підтримували українську владу.
За наявними даними, у той кривавий новорічний ранок 1918 року жертвами більшовицького терору в Глухові стали щонайменше одинадцять осіб.
Мотив убивства мера
Цей злочин, ймовірно, мав не лише політичне, а й особисте підґрунтя. За свідченнями, зібраними правоохоронними органами після трагедії, Василь Циганок давно мав неприязнь до Володимира Аммосова.
У документах зазначається, що певний час Циганок перебував у місцях ув'язнення. Під час одного з візитів до в'язниці Володимир Аммосов, який тоді обіймав посаду тюремного інспектора Ліфляндської губернії, зустрічався з арештантами. Циганок звернувся до нього зі скаргами на дії тюремної адміністрації, однак підтримки не отримав. За свідченнями очевидців, відповідь Аммосова була різкою, і відтоді Циганок затаїв на нього образу.
Додатковим приводом для помсти могли стати події грудня 1917 року. Тоді місцева влада Глухова, яку очолював Аммосов, розглядала Василя Циганка як людину, небезпечну для громадського порядку, та намагалася його заарештувати. Не виключено, що про ці наміри стало відомо самому Циганку.
Тож, коли в січні 1918 року більшовицькі загони захопили Глухів, у Василя Циганка з'явилася можливість не лише розправитися з політичним противником, а й звести особисті рахунки. Саме поєднання революційного терору та особистої помсти, на думку дослідників і авторів свідчень того часу, могло стати одним із мотивів убивства Володимира Аммосова.
Пам’ять, яка пережила століття
Історія Володимира Аммосова — це історія людини, яка присвятила своє життя служінню громаді. Протягом багатьох років він працював задля розвитку освіти, медицини, культури та місцевого самоврядування на Глухівщині, підтримував талановиту молодь, громадські ініціативи та благодійні проєкти.
Його життя трагічно обірвалося в перші дні російської більшовицької окупації Глухова, що тривала з січня до березня 1918 року. Володимир Аммосов став однією з перших жертв терору, який нова влада розгорнула проти представників місцевого самоврядування та громадських діячів.
Показово, що один із організаторів цієї розправи, Василь Циганок, пережив свого опонента лише на кілька тижнів. 31 (18) січня 1918 року він загинув унаслідок вибуху бомби, кинутої до приміщення готелю, де перебував із жінками...
Минуло понад століття, але
Аммосов Володимир на відкритті пам'ятника Ніколі Терещенку в Глухові
ть про Володимира Аммосова не зникла. Попри десятиліття радянського замовчування, його ім’я повертається в історію Глухова як ім’я одного з найдіяльніших міських голів початку ХХ століття. Сьогодні він залишається символом відповідального служіння громаді, відданості своїй справі та трагічної долі людей, які стали жертвами революційного терору.
Через 155 років після народження і 108 років після загибелі Володимир Аммосов продовжує нагадувати нам, що справжня цінність влади полягає не в посадах чи повноваженнях, а в щоденній праці заради людей і свого міста.
Андрій Гриценко, доктор педагогічних наук, доцент, директор навчально-наукового інституту філології та історії Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка, член Національної спілки краєзнавців України
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
