1 серпня виповнюється 90 років від дня народження Генріха Степановича Ковальчука (1936–2017) — кандидата філологічних наук, доцента, багаторічного викладача й одного з найвідоміших організаторів освітнього процесу Глухівського державного педагогічного інституту. Упродовж десятиліть він працював на відповідальних адміністративних посадах: проректора з навчальної та наукової роботи (1967–1983), декана факультету дошкільного виховання (1988–1993), декана педагогічного факультету (1993–1998), проректора із заочної освіти (1998–2001).
За майже сорок років роботи в Глухівському педагогічному інституті Генріх Ковальчук зробив вагомий внесок у розвиток навчального процесу, підготовку педагогічних кадрів та організацію роботи одного з провідних педагогічних закладів України. Його професійний шлях став прикладом відданості педагогічній справі, а ім'я нерозривно пов'язане з історією університету другої половини ХХ століття.
Генріх Ковальчук народився 1 серпня 1936 року в селі Буша на Вінниччині у родині вчителів. Саме сімейне середовище визначило його майбутній життєвий шлях. Після закінчення філологічного факультету Ужгородського державного університету молодий педагог працював учителем у школах Вінницької та Житомирської областей, а згодом вступив до аспірантури при кафедрі української літератури Ужгородського університету.
Початок глухівського періоду
До Глухова 31-річний Генріх Ковальчук прибув улітку 1967 року. Його було призначено старшим викладачем кафедри української мови Глухівського державного педагогічного інституту. Вже через кілька місяців молодому викладачеві довірили одну з найвідповідальніших посад — проректора з навчальної та наукової роботи.
Усього в 31 рік він став одним із наймолодших проректорів педагогічних інститутів України. На цій посаді працював майже шістнадцять років, координуючи навчальний процес, організацію наукової роботи, розвиток факультетів та вдосконалення підготовки майбутніх учителів.
Колеги згадували Генріха Степановича як вимогливого, але справедливого керівника, який поєднував принциповість із повагою до людей. Саме в цей період інститут активно розширював навчально-методичну базу та зміцнював свої позиції серед педагогічних закладів України.
Родина
У квітні 1960 року Генріх Степанович одружився з Галиною Василівною Ковальчук (3 жовтня 1938, с. Рудня-Крупчатка Лугинського району Житомирської області — 11 травня 2019, м. Севастополь) — відомою українською вченою у галузі педагогіки та методики викладання природознавства, зоології й екології. Вона була кандидатом педагогічних наук (1974), доцентом (1977), професором кафедри природничих дисциплін (1990), а у 1994 році їй було присвоєно почесне звання «Заслужений працівник народної освіти України».
Подружжя виховало двох дітей — сина Олександра (1961 р. н.) та доньку Ірину (1963 р. н.). Родина супроводжувала Генріха Степановича на всіх етапах його професійного шляху — від роботи в Ужгороді до багаторічної діяльності в Глухові, а згодом і в Севастополі.
Науковець і дослідник дитячої української літератури
Попри значне адміністративне навантаження Генріх Ковальчук активно займався науковою діяльністю. У 1981 році він захистив кандидатську дисертацію «Зінаїда Тулуб — автор історичного роману», присвячену творчості відомої української письменниці.
У 1983 році йому було присвоєно вчене звання доцента.
Наукові інтереси Генріха Ковальчука охоплювали історію української літератури, методику її викладання та дитячу літературу. Він став одним з авторів програм курсу «Дитяча література» для педагогічних інститутів України, брав участь у підготовці підручників і навчальних книг для початкової школи, співпрацював із Науково-дослідним інститутом педагогіки України.
Декан двох факультетів
Новий етап його діяльності розпочався наприкінці 1980-х років.
Спочатку Генріх Степанович очолив факультет дошкільного виховання, а після реорганізації — педагогічний факультет, який очолював протягом 1993–1998 років.
Саме в цей непростий період, коли Україна переживала становлення незалежності та реформування системи освіти, він забезпечував стабільну роботу факультету, підтримував колектив викладачів і сприяв підготовці нового покоління педагогів.
Наприкінці 1990-х років Генріх Ковальчук також виконував обов'язки проректора із заочної освіти. Під його керівництвом було значно розширено мережу консультаційних пунктів університету в різних регіонах України, що дозволило збільшити кількість студентів заочної форми навчання.
Окрім викладацької та управлінської роботи, Генріх Ковальчук активно займався громадською діяльністю. Він очолював інститутську організацію товариства «Знання», був депутатом Глухівської міської ради, керував педагогічним товариством, входив до редакційних колегій науково-методичних видань.
Його багаторічну працю відзначено численними державними та відомчими нагородами. Він був нагороджений Грамотою Міністерства освіти УРСР, знаком «Відмінник народної освіти УРСР», медаллю А. С. Макаренка, орденом «За заслуги» III ступеня, а також іншими відзнаками за вагомий внесок у розвиток освіти.
Пам'ять про педагога
Університет став головною справою життя Генріха Ковальчука. Від 1967 року і до виходу на пенсію він залишався одним із тих керівників, які формували кадровий потенціал, освітні традиції та наукову атмосферу Глухівського педагогічного інституту, а згодом університету.
Його учні стали вчителями, директорами шкіл, науковцями та викладачами. Для багатьох поколінь студентів він назавжди залишився прикладом високої культури, професіоналізму та відповідального ставлення до педагогічної праці.
Після завершення багаторічної роботи в Глухівському державному педагогічному університеті Генріх Степанович продовжив науково-педагогічну діяльність у Криму. Він працював завідувачем кафедри української філології Севастопольського гуманітарного університету, де передавав свій багаторічний досвід підготовки майбутніх педагогів і філологів.
Генріх Степанович Ковальчук помер у грудні 2017 року. Його професійна діяльність охопила понад півстоліття, а значна частина життя була присвячена Глухову та Глухівському педагогічному інституту. Саме тут він пройшов шлях від старшого викладача до одного з найвідоміших керівників закладу, працюючи проректором, деканом, доцентом і науковцем. Для кількох поколінь випускників і викладачів його ім'я залишається невід'ємною частиною історії університету.
Сьогодні, у 90-ту річницю від дня народження Генріха Степановича Ковальчука, Глухів згадує людину, яка присвятила своє життя освіті, розвитку університету та підготовці тисяч українських педагогів. Його ім'я по праву належить до історії Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка та всієї освітньої спадщини нашого краю.
Андрій Гриценко, доктор педагогічних наук, доцент, директор навчально-наукового інституту філології та історії Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка, член Національної спілки краєзнавців України
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
