Днями у екс-гравця краснопільського «Явора», мужнього прикордонника Володимира Лютенка, був 53-й День народження. Півтора роки невідома доля патріота України, якого захопили в полон російські окупанти. Григорій Рева у рубриці «ФутТайм» Асоціації футболу Сумської області поділився спогадами про полоненого прикордонника «Бачівська».
Хто повідомляє: Григорій Рева.
Футбольна кар’єра
Із «Явором» Володимир Лютенко провів кілька сезонів на професіональному рівні у чемпіонатах України. Найвдалішим у кар’єрі Володимира був сезон 1994/95. Він відіграв 33 матчі і забив чотири м’ячі.
Особливо пам’ятним для нього був 120-хвилинний напружений подинок того сезону 1/64 розіграшу Кубка України з криворізьким «Металургом» на його полі. У додатковий час Володимир відкрив рахунок, господарі його зрівняли, а потім із пасу Володимира Андрій Грищенко забив переможний м’яч.
У різні роки Володимир виступав за сумський «Агротехсервіс» і севастопольський «Чорноморець». За свою кар’єру відіграв 135 матчів і забив п’ять м’ячів (з них за «Явір» – відповідно 117 – 4).
Грав навіть під час служби
Не залишав футбол Володимир, коли став служити у Сумському прикордонному загоні. Був капітаном команди, яка неодноразово ставала призером чемпіонату серед загонів України.
Напередодні вторгнення росіян Володимир ніс службу на міжнародному автомобільному пункті пропуску «Бачівськ». Останній раз із донькою Оксаною спілкувався телефоном 23 лютого близько 22-ї години. А наступного дня окупанти взяли прикордонників у полон. Володимира та його товаришів вивезли до Росії. З того дня Оксана нічого не знає про долю свого батька.
Згодом дівчина знайшла в Інтернеті сюжет одного з пропагандистських російських каналів, у якому йшлося про 11 полонених з «Бачівська». Серед бранців вона впізнала батька.
«Коли наших хлопців глухівських міняли, були ті, які перебували разом із моїм татом. Вони трішки розповіли. За понад рік я хоча б дізналася, що він 100% живий, більш-менш здоровий, наскільки це можливо в тих умовах», – згадує дівчина. Більше їй нічого не відомо – де він утримується і в яких перебуває умовах. Оксана намагається зробити все, аби всі знали про оборонців «Бачівська», не забували про них і щоб вони всі якомога швидше повернулись до своїх домівок.
Що було раніше
Раніше ми розповідали про акцію доньки Володимира Лютенка Оксани: «Ціна моєї свободи – 576 днів його неволі». Такі слова вона написала на табличці. З нею вийшла в центр Сум, аби нагадати суспільству про захисників кордону, які досі перебувають у неволі.
Також ми розказували, що прикордонники пропускного пункту «Бачівськ» заступили на службу 23 лютого і мали помінятися наступного дня о 9 ранку. Натомість вони опинилися в російському полоні, коли країна-агресор напала на нашу державу. Процес повернення наших земляків триває і досі.
Яким був той роковий день на кордоні, ви можете почитати в нашому матеріалі.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram
