У 18 столітті львівський майстер прямував до Санкт-Петербурга, щоб навчати росіян елітному пивоварінню. Проте випадкова зупинка в гетьманському Глухові змінила все: закохавшись у місто, він категорично відмовився їхати далі до імперії.
Як галичанин намагався відкрити пивоварню в колишньому палаці гетьмана Розумовського та чому ця історія завершилася мутною схемою місцевої громади, розповідає Хорунжий 3-ї окремої штурмової бригади Олександр Мірошниченко.
Що змусило пивовара змінити плани?
За словами Олександра Мірошниченка, у серпні 1777 року до Малоросійської колегії, що базувалася в Глухові, надійшла непересічна заява. Львівський пивовар Йоган Генріх Дупрон, прямуючи до Санкт-Петербурга розвивати «пивоварне художество», несподівано змінив свої плани. Закохавшись у Глухів, він вирішив осісти в гетьманській столиці. Свою відмову їхати до імперської столиці майстер пояснював просто: незнанням російської мови та високою перспективністю Глухова для пивоваріння.
До слова, культура виготовлення пива була добре знайома містянам — іще до великої пожежі 1748 року в Глухові успішно працювала пивоварня бунчукового товариша Івана Пероцького.
Що саме зацікавило бізнесмена в Глухові?
Не бажаючи витрачати час на будівництво з нуля, львівський пивовар звернувся до місцевої влади з проханням продати йому покинутий дерев’яний флігель колишнього палацу гетьмана Кирила Розумовського на Веригинському форштаті.
Завдяки збереженій оцінці цієї нерухомості в архівних документах можна чітко уявити, у якому занепаді перебувала гетьманська резиденція. Ще з 1772 року від колись розкішного маєтку лишилися тільки оранжерея, великий каретний сарай та низка казенних споруд, які місцева влада планувала пустити з молотка на відкритих торгах.
Зрештою іноземний майстер купує дерев’яну будівлю колишньої канцелярії Малоросійського скарбу за 61 рубль.
Результати масштабної оборудки
Згодом історія набула виразного корупційного присмаку. Вже у грудні 1777 року Малоросійська колегія отримала звернення від впливових лютеран Глухова — полковника Фрейгольта, надворного радника доктора Паулсона та майора Ланга.
Представники громади заявили, що пивовар нібито раптово «передумав» займатися бізнесом, і висунули дві вимоги:
- Безкоштовно передати куплену споруду лютеранській громаді під релігійні та освітні потреби;
- Заплачені Генріхом 61 рубль вилучити з міського бюджету та віддати їм на ремонт майбутньої церкви.
3D модель палацу
Але чи вдалася лютеранам ця схема з нерухомістю — архівні джерела мовчать. Проте ця історія є чудовим свідченням глибоких культурних зв'язків між регіонами України.
«Головне, що як сьогодні, так і у 18 столітті глухівчан та галичан об’єднувала українська мова — носій нашої ідентичності та спільного минулого», — підсумовує Олександр Мірошниченко
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram.
