16 травня 2001 року стало знаковою датою в історії української педагогічної освіти та культурно-освітнього життя стародавнього Глухова. Саме цього дня згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 504 «Про утворення Глухівського державного педагогічного університету» на базі Глухівського державного педагогічного інституту імені С. М. Сергєєва-Ценського було створено Глухівський державний педагогічний університет.
У чому суть
Ця подія відбулася незадовго до першої річниці діяльності на посаді очільника 45-річного кандидата педагогічних наук, доцента Олександра Курка, обраного у травні 2000 р. ректором Глухівського державного педагогічного інституту (обіймав Олександр Іванович посаду проректора із соціально-економічних питань).
Міністром освіти і науки України на той час працював Василь Кремень (нині – президент Національної академії педагогічних наук України, голова наглядової ради Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка). За спогадами Василя Григоровича він доповідав про це питання на засіданні Кабінету Міністрів України під головуванням Прем’єр-міністра України Віктора Ющенка (в майбутньому – 3-го Президента України). Уряд підтримав перетворення 126-літнього вишу із педінституту на педагогічний університет.
Освітні традиції Глухова формувалися від часу заснування у 1874 році учительського інституту, який упродовж десятиліть змінював назви та статуси: педагогічний інститут, інститут народної освіти, педагогічний технікум, інститут соціального виховання. У 1975 році закладові було присвоєно ім’я випускника письменника Сергія Сергєєва-Ценського. А від так у незалежній Україні саме початок XXI століття став періодом якісного оновлення й модернізації освітнього середовища Сіверщини в колишній гетьманській столиці.
Від так, 16 травня 2001 року А. Ющенком була підписана Постанова Кабінету Міністрів України за № 504 «Про утворення Глухівського державного педагогічного університету».
«Так розпочався новий етап розвитку закладу вищої освіти під керівництвом О. Курка - знаного науковця, педагога й організатора освіти. Як згадував тодішній проректор з наукової діяльності Володимир Зінченко, - Олександр Іванович із перших днів на посаді ректора приділяв особливу увагу згуртуванню колективу на виконання поставлених завдань. До цієї посади він уже мав ґрунтовний досвід викладача, практика, науковця та керівника».
Адже, отримання університетського статусу у 2001 році стало не просто зміною назви. Це був символ переходу до нового рівня наукової, освітньої та міжнародної діяльності. Заклад значно розширив спектр спеціальностей, активізував наукові дослідження, зміцнив матеріально-технічну базу, відкрив нові факультети та напрями підготовки майбутніх педагогів. За спогадами самого Олександра Івановича: «Ми багато трудились над отриманням нового статусу. В руслі розвитку навчального закладу протягом 2000-2001 навчального року відбулось багато визначних подій: ліцензовано за ІV рівнем п’ять спеціальностей (дошкільне виховання, початкове навчання, фізика, біологія, українська мова), а за ІІІ рівнем - нові перспективні спеціальності (англійська мова, практична психологія); розпочато підготовку магістрів зі спеціальності «Трудове навчання», а також відкрито новий біологічний факультет та створено три нових навчально-консультаційних пункти (Коломия, Кременчук, Путивль). До того ж, вперше з 1986 року було збільшено обсяг державного замовлення на підготовку фахівців…»
Активно в той час покращувалась матеріальна база та зовнішній вигляд університетського містечка. Зокрема було ведено в дію реконструйований читальний та інформаційний зали університетської бібліотеки, а також отримано у власність приміщення для організації навчально-виробничої бази…» Зараз він відомий, як корпус № 7. Також, буквально за рік, було оновлено історико-педагогічний музей, який вдруге розчинив двері 25 жовтня 2001 р.
Зокрема, у 2000/2001 навчальному році захищено 9 кандидатських дисертацій, що на три більше, ніж попереднього року: на кафедрі педагогіки - Леніна Задорожна, Оксана Тишик та Шавгі Рзаєв; на кафедрі української мови - Світлана Цінько, Любов Лучкіна та Галина Демидчик, а також на кафедрах дошкільної педагогіки (Людмила Загородня), української літератури (Володимир Гриневич та природничих дисциплін (Наталія Захарова).
Станом на 1 вересня 2001 року в Глухівському педуніверситеті навчалося понад 4 тис. студентів. І за рахунок вступу 2001 року їх кількість зросла майже на 1,2 тис. здобувачів освіти.
Тобто саме в цей період університет став одним із провідних центрів педагогічної освіти північно-східної України та зміцнив науковий потенціал, розширив міжнародні зв’язки, започаткував нові освітні програми. У подальші роки університет отримав ім’я Олександр Довженко, а у 2009 році здобув статус національного.
Вчена рада Університет 2005
Отже, чверть століття від дня утворення університету — це нагода згадати тисячі студентів, викладачів, науковців і працівників, які творили й продовжують творити його історію. Для Глухова університет давно вже став не лише освітнім центром, а й важливою складовою культурного та громадського життя регіону. Його розвиток є прикладом того, як давні освітні традиції можуть успішно поєднуватися із сучасними викликами та потребами української освіти.
Сьогодні, у складний для держави час, Глухівський національний педагогічний університет, попри війну й ворожі обстріли, продовжує виконувати свою головну місію — виховувати освічених, відповідальних і патріотичних громадян України, зберігаючи традиції, закладені багатьма поколіннями педагогів Глухівщини.
Андрій Гриценко, доктор педагогічних наук, доцент, директор навчально-наукового інституту філології та історії Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка, член Національної спілки краєзнавців України
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
