Серед старих вулиць Глухова є місце, де тиша звучить по-особливому. На північній околиці міста височіє Вознесенська церква — єдина, яку з усіх боків обіймає кладовище. Храм, зведений ще у 18 столітті, зберігає пам'ять про три віки історії. Збудована як кладовищенська, вона пережила пожежі, зміни епох та архітектурних стилів, залишаючись важливим духовним і культурним осередком.
Історію цієї унікальної пам'ятки розповідає історик Андрій Гриценко.
Церква трьох століть
«Відомо, що храм збудували у 1767 році, — розповідає історик Андрій Гриценко. — Але дослідник, уродженець Глухова Василь Пуцко вважає, що роботи почалися щонайменше на рік раніше — у 1766-му. Тож наступного року ми відзначатимемо 260 років від початку будівництва цієї церкви».
На картах 1778 року вже позначено і Вознесенську церкву, і кладовище при ній. Тоді це була невелика споруда на малозаселеній околиці міста, зведена спеціально як кладовищенська церква — для поховань і відспівувань.
«Храм постає в той час, коли Глухів уже не був столицею гетьманської України, але залишався центром Малоросійської колегії, — пояснює Андрій Гриценко. — Місто розвивалося, зростала його економіка, і будівництво церкви стало частиною цього процесу».
Перебудови і стиль
Пожежа 1784 року завдала церкві значних руйнувань, після чого її відбудували, змінивши купол. А вже на початку 19-го століття храм почали розширювати — разом із самим містом.
«У 1811 році прибудували північний приділ. Особливо значні зміни відбулися у 1820-х, коли з’явився центральний вхід і дзвіниця в стилі пізнього бароко — так званий восьмерик на четверику. Ми бачимо тут і колони тосканського ордена, які надають будівлі урочистості», — зазначає історик.
Сто років потому, у 1867-му, церкву знову перебудували — за кресленнями архітектора Олександра Гросса. Вона стала більшою та світлішою.
«Первісно це був храм у стилі бароко, як більшість тодішніх церков Глухова, — зазначає Андрій Гриценко. — Але за проєктом архітектора Гросса він отримав риси пізнього класицизму».
Осередок міського життя
Наприкінці 19-го століття при Вознесенській церкві відкрили приходську школу, яка була своєрідним освітнім, культурним та релігійним хабом міста. Держава навіть виділяла кошти на її утримання.
«При церкві було близько 110 десятин землі, але вона була малородюча, тому доходів майже не приносила. Проте церковний цегельний завод давав стабільний прибуток — понад 100 рублів на рік», — ділиться пан Андрій.
З часом навколо храму сформувався цілий осередок міського життя. А поруч із церквою — місце, де збереглася пам’ять про тих, хто творив історію Глухова. Тут на погості науковець та нині військовий Олександр Мірошниченко знайшов могили представників відомих козацьких родів. Андрій Гриценко додає, тут спочивають шляхтичі й дворяни 19 століття, а поруч — відомі особистості 20-го.
«На цьому кладовищі спочивають і так звані герої Радянського Союзу: Микола Баришев, Микола Жужома, партизан Кульбака. У різні часи тут ховали представників місцевої еліти, і ця традиція триває навіть у 21 столітті», — зазначає Андрій Гриценко.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
